Події

Солдат легенда. Накрив своїм тілом гранату, аби врятувати бойових побратимів

Під час цьогорічної робочої поїздки на Тернопільщину Президент України — Верховний Головнокомандувач ЗС України Петро Порошенко відвідав окрему артилерійську бригаду ЗС України та вручив державні нагороди десятьом військовослужбовцям, які відзначилися в районі проведення антитерористичної операції.

Серед нагороджених медаллю «За військову службу Україні» був і старший солдат Володимир Візьмітін. З листопада 2014 року по теперішній час він виконує бойові завдання в районі проведення АТО. Під час боїв поблизу Вуглегірська в січні минулого року батарея капітана Романа Боровньова, в якій проходив службу і Володимир, знищила чотири ворожі танки та дві бойові машини піхоти противника. Особливо відзначилися протитанкісти 19 лютого, коли точні удари по ворогу дозволили призупинити його наступ та вивести значну частину українських підрозділів з Дебальцевого: тоді було знищено 3 ворожі танки, 5 бойових машин піхоти та чималу кількість живої сили противника.

— Під Вуглегірськом у січні 2015 року ми тримали оборону, підтримуючи мотопіхотний батальйон, — згадує старший солдат Володимир Візьмітін. — 28 січня почався наступ ворога. Спочатку щільно працювала артилерія противника. Згодом російські окупанти пішли в атаку на наші позиції.

За словами бійця, протитанкісти вступили в нерівний бій із переважаючими силами гібридних військ. «Рапіри» не підвели, тож влучними пострілами декілька танків і бойових машин піхоти, не враховуючи чималої кількості живої сили, були знищені. Але це був тільки початок. Знову запрацювала ворожа важка артилерія, але тепер уже по артилеристах. За час бою втратили три гармати, одну заклинило, довелося її підірвати. Але того часу вистачило, щоб піхота організовано відійшла. Завдання з прикриття артилеристи виконали.

— Почали й ми відходити групами, — продовжує Володимир. — Зі мною було десять бойових товаришів. Перед початком руху поставили собі за мету дістатися до місцевої школи, що розташовувалася в центрі міста. Отже, сторожко, однак хутко просувалися в її напрямку по стежині, аж раптом між мною — я йшов першим — та бійцем, який йшов позаду, невідомо звідки прилетіла… граната Ф-1. «Зараз пошматує всіх», — промайнуло в голові, і я впав, накривши її собою. На щастя для нас усіх, граната не вибухнула…

Коли дісталися до точки, відразу зайняли кругову оборону, адже ворог бив по нас ледь не з усіх боків. Їжі фактично не було: пили чай із печивом — одна галета в день на одного бійця. Ті чотири доби — 28-31 січня — не забуду ніколи… Тоді, напевне, жоден з нас не сподівався, що повернеться додому живим. Російські окупанти підходили майже впритул та пропонували здатися: «Накормім. Напоїм. Сдавайтєсь».

…Коли з трьох поверхів школи залишився тільки перший, а боєприпаси закінчилися, було вирішено йти на прорив.

— Виходили під прикриттям артилерії. Вогонь викликали на себе, а самі впродовж шести годин балкою добиралися до своїх. Весь цей час наша «арта» працювала по району школи, і вороги, напевне, думали, що ми поховалися по підвалах. Нарешті ми зустрілися з нашими розвідниками, які й вивели до основних сил.

Зараз старший солдат Володимир Візьмітін, підписавши контракт, разом зі своїм артилерійським підрозділом знаходиться на визначених позиціях у районі АТО та готовий у будь-який час дати гідну відсіч російським окупантам.

Сергій Берець видання Міноборони газета «Народна армія»

Загрузка...