Блоги Европа Події Світ Україна

Разом почали перекур і разом закінчимо! Чому я вірю в те, що відносини між Україною й Польщею нормалізуються? Антін Борковський

Чому я вірю в те, що відносини між Україною й Польщею нормалізуються, попри гебешні танці штатних провокаторів з обох боків кордону, попри всіх ображених, скривджених, недовірливих і напружених?! Діло було зимою, років десять тому на одному представницькому форумі. Через участь європейських президентів охорони не шкодували, встановили кілька ліній з рамками металошукачів. Про курців звикло не подбали: аби потрапити до палярні слід було відійти метрів за 50 від входу; на дворі мороз і дикий пронизливий вітер. Тож слід було йти в гардероб, вбиратись, долати металошукачі і вертатись, знов проходячи реєстраційний контроль – процедури хвилин на 15. Але під входом стояв металевий смітник-попільничка. На перекур ми пішли разом з 80-літнім Тадеушем Мазовецьким, першим прем’єром незалежної Польщі, котрий реалізував комплекс реформ, частиною яких були реформи Лешека Бальцеровича. Вирішили не йти в засніжену далечінь, а покурити під входом. Після пари перших затяжок до нас прибіг спецназівець з бюро охорони уряду з вереском: «тут курити заборонено! Вам незрозуміло?! Йдіть в місце призначене для куріння». Мазовецького він не впізнав.
– Нам все зрозуміло, – відповів Тадеуш Мазовецький, – але, яка вам різниця, де нам курити, попільничка ж є?!
– Згідно з приписом там, значить там!
Ми спробували пояснити абсурдність ситуації. Марно.
– Ми не підемо туди, – врешті відповів непоказний 80-літній старий, у старому чорному костюмі, – там занадто вітряно й холодно. А на цирки з перевдяганням нема часу, – скоро важлива панель.
Спецназівець пообіцяв реалізувати всі відповідні антикурецькі повноваження, викликавши по рації підмогу, адже на вхід насувалась чергова урядова делегація. На ґвалт підійшов полковник BOR-u, котрий впізнав Мазовецького, той, до речі, проводячи відомчу люстрацію, вичистив з роботи чимало комуністичних офіцерів. Ми вже курили по другій, нікотинились про запас. Полковник вибачився перед екс-прем’єром, визнавши непродуманість системи. Мазовецькому курити він дозволив. А мені сказав йти деінде, якщо я звісно, не хочу проблем.
– Пан-прем’єр може курити тут, а ви відійдіть у місце для паління. Чи ви асистент пана прем’єра!? – з надією в голосі, немовби даючи мені шанс на перекур, запитався борівець.
Я пояснив, що індульгенцій не маю.
– Він ніде не піде, пан-полковник мене розуміє? – чітко промовив згорблений старий у старому чорному костюмі, – ми докуримо тут, разом із ним. Приписи дурні. На дворі зимно і віє. Ми з ним разом почали перекур і разом закінчимо.
Вкурвлений полковник відійшов. До чого я веду? Не до того, що є хороші люди, дурні приписи і погані чиновники. Просто саме солідарна боротьба за гідність є запорукою вирішення будь-якого непростого питання – історичного, поліційного, політичного. Нехай це буде солідарність курців, чи солідарність людей у зимову пору, чи солідарність християн, чи просто чоловіча солідарність. Якщо є носії такої солідарності, то саме вона і стане визначальною, на противагу усім гебешним танцюристам з обох боків кордону, на противагу усім істерикам і корисним ідіотам. лише така солідарність і врятує нас від напрямку, в якому нас так старанно зараз пхають.

джерело

Загрузка...

Post Comment