Блоги Події Україна

Арестович: При усій моїй повазі до Володі Парасюка, режим Януковича рухнув, не тому, що Вова вимовив свою палаючу промову, а з двох інших причин

ІСТОРІЇЯ ОДНІЄЇ ІЛЮЗІЇ.

– Уважно почитав доленосні дописи пост-майданної інтелегенції щодо чергової річниці Майдану.

Загальна думка четвертого року:

– відняв владу у одних шахраїв, ми передовірили її іншим.

Бачу, що у інтелігенції як було погано з оцінкою обстановки, так і залишилось.

Гарна новина: у неї, як і раніше, усе добре з комплексом жертви та механізмом її компенсації – почуттям власної важливості.

Навіть, з кожним роком краще.

1. Ніякої влади ніякий Майдан ні у кого не відібрав.

Майдан взагалі не мав і не має досі наступального потенціалу.

Майдан – колективна форма самозахисту окремих народних кіл проти особливо брутального порушення владою встановлених кордонів спільного існування. Зокрема, у питанні цивілізаційного вибору (інша причини для майданів, жодного разу не спрацювали).

Перетворити захист на наступ – це точно не завдання для тих, хто складав Майдан та намагався/-ется забезпечувати його ідеологічно.

Не вистачає ані клепки, ані злості.

У найбільш оптимістичній трактовці – Майдан створив умови, які підштовхнули безмозглого Януковича до дій, які запустили процес делегітимизації власного режиму.

Злості Фьодоровичу вистачило, клепки – ні.

І, навіть, після більш, ніж сотні вбитих, Янукович залишився при владі.

Нагадую, що за формальною угодою при посередництві представників ЕС, Віктор Фьолорович мав залишитись нашим президентом до листопада 14-го року, а якщо б був би переобраним – то і далі.

При усій моїй повазі до Володі Парасюка, режим Януковича рухнув, не тому, що Вова вимовив свою палаючу промову, а з двох інших причин:

– відмови значної частини функціонерів ПР продовжувати спільну кар’єру з людиною, яка тягне їх у політичну могилу (особливо в очах Заходу),
– початком російської операції з захоплення Криму, якій перебувала психологічна операція, спрямована персонально на те, щоб примусити Януковича бігти.

Саме зрада своїми же та професійне залякування Путіним, змусила Фьодоровича залишити територію України, вже ПІСЛЯ того, як він був знову легітимізован формальною угодою з опозицією при посередництві ЕС.

Тобто, ніякої влади, Майдан, а тим більше, навколо-майданна інтелігенція, ні у кого не забігала.

2. Якщо не забірала, то й не могла «передовірити». Мінус ще одна самосхвальна ілюзія.
3.
4.
5. Був тиждень, 22-28.02.14, коли владу дійсно міг взяти Майдан. Але для цього треба було вдаватися до рішучих революційних дій – з арештом, а у разі потреби – ліквідацією представників та елементів загальної олігархічної системи України.

Ні організаційно, ні інтелектуально, ні характерно, ні генетично, ніхто з майданної публіки, а тим більше – навколо-майданної інтелегенції (НМІ), ну був в на півпроценту готовий для вирішення завдань подібної жорсткості та складності.

3. Тому, усе відбулося закономірно.

Одні олігархи відібрали владу у інших.

Історічна заслуга майдану – не дали попереднім олігархам розвернути корабель «Україна» у бік цивілізаційного вибору під назвою «Тайожний союз».

Великим заслуга.

Але, не треба плекати ілюзії: Майдан не мав жодного відношення до питань розподілу влади.

Тай не міг мати.

Проте, ми бачимо, що плекання саме цієї ілюзії досі складає (чомусь) основу рефлексії НМІ.

Ось саме тому, Майлані програв «…наступним шахраям».

Як каже одна велика особа:

– у людини лише два вроджених інстинкта: смоктальний та хватальний.

До 18 років треба було визначитись.

джерело

Рекомедуємо переглянути відео:

Загрузка...

Post Comment